Сон кохання небесних світил
(із колекції інтимної лірики)
Знеструмився день за вікном,
Лиш зорі, мов ті світлячки.
Свідомість накрилася сном...
У травах скрипалять смички.
Під музику цю сниться сон:
Як місяць співає зорі.
І в ніжних романсів полон
Бере він тендітну її.
Срібліють вони лиш удвох
У спальні під назвою Ніч.
ЇЇ він обрав з багатьох
Палаючих в небі облич.
Затьмарилась зіронька ним:
Накрив він її, наче диск,
Коханням своїм вогняним -
Вливав в неї місячний блиск.
Кохається там у горі
сріблястий в гаремі зірок...
Розплющились очі мої
Під співи ранкових пташок.
