21.09.2012 15:23

-

224

7 | 7

 © Тетяна Чорновіл

НОЧІ ГЛИБИНА

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Мовчить бездонна ночі глибина,

Глуху нагадуючи вирву.

Із стрілок часу скапує вина,

За зойком зойк стихає в прірву.

Нестерпно боляче губити вслід думки

Де скрізь вина сичить луною.

Чому прийшлося раптом, невтямки,

Так захлинутись глибиною,

І що робити без думок мені?

(Остання в друзки розлетілась…)

Надіятись хіба, що в глибині

Брехня світанку зародилась.

Здалось чи й я в ту глиб пірнаю?

Не знаю, часе мій, не знаю….