23.09.2012 23:05

-

269

6 | 6

 © Тетяна Чорновіл

БЕЗКРИЛЛЯ

з рубрики / циклу «ГУМОР»

Хто має справжні крила, той летить

В стрімких небес казкові далі дальні.

А я сиджу. Бо в мене віртуальні.

І віртуальна муза теж сидить.

Жде, що комп’ютер знову запрацює,

Й злетіти ще раз нам поталанить.

Та Інтернету віртуальну мить,

Мабуть, не варто згадувати всує.

В безкрилля стрес над нами обома

Сміятись час летючий має змогу.

Торкнусь лопаток… Ні! Нема нічого.

І навіть музи десь уже нема.

Знов хитрий час єхидно провокує

Іти без крил у хмари навпрошки,

Де муза скибку місяця смакує,

Випльовуючи зорі-кісточки.