Зав`ялова Валентина Пам`яті подруги
На фото – усміх. А серце cуму
Тонка крижинка холодить.
І не злетять вже довгі вії,
Не бризне вже очей блакить.
А як чекала, сподівалась,
Нарешті щастя й мені дісталось,
І в котрий раз вже, як на лихо,
Нема любові – примарна втіха.
Її нема. Самотня жінка…
На кладовищі жовклі квіти,
А в мережах живе сторінка:
Хочу кохати, хочу зустріти…
Харків, Серпень 2012 р.
04.09.2012 10:10 © ... => Деркач Олександр |
Дякую, Олександре! |
01.09.2012 23:08 © ... |
Дякую за відгук |
01.09.2012 23:06 © ... => Тетяна Чорновіл |
Дякую за відгук. |
01.09.2012 23:05 © ... => Ем Скитаній |
Дякую за відгук. |
01.09.2012 23:04 © ... => Недрукована |
Дякую. |
01.09.2012 23:03 © ... => Ірина Затинейко-Михалевич |
Дякую. |
01.09.2012 23:03 © ... => Лідія Яр |
Дякую. |
31.08.2012 15:30 Лідія Яр => © |
 гарно. сумно... |
31.08.2012 15:04 Ірина Затинейко-Михалевич |
 моторошно від поезії...ці мережі - їм байдуже, де знаходяться їх автори сторінок...живуть собі і далі, посміхаючись світлинами...пригадався наш дорогий пан Тарас Іванів...його поезії читаю-перечитую-надихаюсь ними... |
31.08.2012 14:25 Недрукована => © |
 Вічна пам’ять |
31.08.2012 14:02 Ем Скитаній |
 так...сумно... |
31.08.2012 11:41 Деркач Олександр => © |
 ...і кожного є своя сторінка у Книзі Життя |
31.08.2012 11:21 Тетяна Чорновіл => © |
 Дуже сумно... Згадалось своє.... |
31.08.2012 11:12 Микола Щасливий => © |
 Колись передачу бачив на цю тему. Деякі рідні ведуть навіть сторінки своїх померлих близьких, щоб вони наче продовжували жити. |