Комунікативність
з рубрики / циклу «Трикутник пера, аркуша і музи»
Напевне, надто прогресивно,
Як для звичайної людини,
Відчути раптом себе дивним,
Відчути крила солов’їні,
Чи журавлині – й по алеї
Життєвій линути казково...
От тільки біль – лихий конвеєр,
Все любить відбирати знову.
Отож давайте, як годиться,
Еволюційними щаблями,
Іти туди, де все іскриться,
І за чужими ще й думками.
А симбіоз чи мікоризу
В суспільстві досі не сприймають –
Еге ж, надворі зараз криза,
Хоча й її вже поважають.
Немає, люди, у природі,
Взаємних лав ІЗОЛЯЦІЙНИХ!
Отож, як кажуть у народі,
Ходімо в стадо позиційне.
