25.09.2012 17:29
-
118 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Крісман Наталія

ПІД АРЕШТОМ

Когось торкає крилом незримо

предивна птаха,

а хтось ґвалтує стражденну риму,

без тіні стра`ху,

що тій пташині понад-небесній

шматує крила,

обрубки думки бажає вплести

в рядки безсилі.


Чом він не бачить, що та пташина

закута в пута?

Хоч снить про неба ясне проміння

і прагне Суті.

Чи він не чує, що білий янгол

рида безмовно,

як споглядає - у душах спраглих

вбивають Слово?


То ж не плекаймо свою бездарність,

хоч світ й лукавий,

шануймо птаху понад-захмарну,

не прагнім слави.

Лиш справжнє важить - збагни нарешті,

поглянь в глибини

до свого серця - там під арештом

сидить... Людина!

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 03.07.2013 08:45  Тадм 

цей вірш, напевно, є своєрідним застереженням від самозамилування. сподобався 

 02.10.2012 23:23  Марієчка Коваль => © 

))) 

 02.10.2012 19:39  © ... => Марієчка Коваль 

Дякую, що завітали до моєї пташки, вона від цього лиш повеселіла)) 

 30.09.2012 22:34  Марієчка Коваль 

я забула комент написати. читала раніше ваш вірш. таки заплутано в ньому все. птаха виходить, що торкає всіх крилом, просто у кожного вона своя, у кого - горобець, у кого - лебідь, тобто, витонченість. а є ж люди, що люблять вицуплювати речі, які не здатні оцінити на жаль, але мають до них доступ. 

 25.09.2012 22:32  Каранда Галина => © 

підтримую коментар. Все відносно. де межа між талантом і бездарністю?