25.09.2012 17:27
18+
231
    
  8 | 8  
 © Деркач Олександр

Ми з тобою приречені

на демонтаж почуттів -

до уживаних речень,

до почутих вже слів.

Їм не бути гранітами - 

на пісок вщент роздроблені.

І вже дряпають літери

наші душі розломлені.

Запорошені очі

і  з піском на зубах,

безсловесно скрегочем -

перемелимо в прах.



м.Прилуки, 25.09.2012р.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.04.2013 00:12  Ірина Лівобережна 

Демонтаж... Влучне слово... Але я не хочу його для себе. Краще - перебудова... )))

 01.10.2012 01:29  Каранда Галина => © 

як там Ваш День міста?:)

 27.09.2012 13:40  Сашко Новік 

Класно, сподобалось. Розвівається піском

 26.09.2012 23:03  Лідія Яр => © 

Цікаво і гарно. Демонтаж почуттів - то щось...

 26.09.2012 01:22  Каранда Галина => © 

це навіть я знаю!) але сприймаю трохи в іншому контексті, здається, ніж Ви))))

 26.09.2012 00:05  Микола Чат => © 

Вірш з-під пера старого будівельника. :))) То жарт!
А слова пройняли. Чудово!

 25.09.2012 22:56  Тетяна Чорновіл => © 

Демонтаж почуттів! Таке несподіване словосполучення! Чомусь кожне слово вірша прозвучало для мене так страшно! Дуже боляче, мабуть, демонтувати почуття! І безсловесно скреготати!
Але коли демонтується з скреготом, значить щось було! Можна зупинитися, одуматися...
Іноді навіть демонтувати нема чого під час демонтажу. Все раніше... розсмокталося. Ото ще страшніше!
Щось я комента написала більше, ніж вірш! Піду спати, щоб не прийшлося робити демонтаж коментарів!
Вірш гарний! :))

 25.09.2012 20:52  Каранда Галина => © 

перемелемо...


дуже-дуже-дуже сподобалося! клас!

 25.09.2012 18:07  Ірина Затинейко-Михалевич 

уживані речення, почуті вже слова....безсловесні...і де ж Ви навчилися о так влучно...о так - що аж до морозу...