ДОЩ
Дощ,
по той бік скла,
настирно, без упину,
зриваючись то в шквал,
то вже через хвилину
печально шелестить,
тріпаючи осінній лист.
В його прощальну мить,
наводить сивий блиск
і після омовіння
журливо прошепоче
про вільні і невільні...
Сльозами землю змочить,
дахи, асфальт омиє,
заплаче над всім містом,
і сірим саваном покриє
скорботно та імлисто.
Тужливо пустить за водою
минулі радощі і болі,
і піде далі
невтішною ходою -
у неба сліз
для нас
доволі.
м.Прилуки, 30.09.2012р.
