Макіяжем дивувала.
Вередлива і уперта,
Вона вбралася так пишно,
Так бажала, а не вийшло -
Хоч і натяк був відвертий.
Я ж уваги не звертав,
В мене й так багато справ -
У житті шукати сенс.
І жбурляла Осінь листя,
Так ажурно і барвисто,
Танцювавши свій стрипденс.
Серед міста закружляла,
Ця руденька Осінь-краля,
А я й оком не повів.
Літом бабиним чарує,
Павутинням все гаптує,
А я сліпо йду в прорив.
Осінь кинулась вмовляти,
Дратівливо залицятись.
Я ж не маю ні хвилинки.
- Хоч на мить, ти зупинися!
Б`є на жалість, як актриса
І в очах уже сльозинки.
Осінь схлипує дощами,
Я відскіпався віршами -
Заощадив трохи часу.
Ці дощі така халепа,
Не встигаєш куди треба
І на Осінь нема спасу.
Тихо хлюпа по калюжах,
Дошкуляє осоружно
І бреде кудись невтішна.
Фарби змилися дощами,
Осінь зла вже до нестями.
І до мене холодніша.
Та вже й снігом невловимо
Сипле доля невмолимо
І вже Осінь трохи сива.
Буркотить щось про морози,
Про якісь метаморфози:
- Я ж була
колись
красива...
21.09.2012р.
