Казка

з рубрики / циклу «Послання до коханого»

Набридло слухати про біль?

То слухайте старезну казку.

Раз линув плач, ще й звідусіль....

Та ні, не те. Ось тут, будь ласка,

Послухайте: жили собі

Пани, що у людей все крали,

А люди до небес стогнали....

Та ні, не ті казки, не ті!

Без болю хочете? Гаразд,

Жили собі ліниві люди,

Та скарб знайшли собі... Якраз

Ціною в нашу землю буде.

От поділили та й живуть.

І все. Щоправда, неправдиво.

За скарб той, певне, когось вбили,

Але ж без болю треба суть!

Хіба що у чужих планет,

Не можу більше щось згадати.

Бо ж біль – то все за сміх розплата,

І добре ще й, як наперед.

Візьміть участь в обговоренні

Якщо біль - розплата за сміх, то по життю я само кат! :)))
І все ж, Ваша поезія гарна... в усих її проявах.

ДУЖЕ в точку! сподобалось

Мабуть мудра філософія, але я сонна, мене чогось сміх розбирає! Я завтра на свіжу голову зайду! А то біль... розплата... Ще насниться! :))))

))))) не згодна, що біль - розплата за сміх. То сміх - це ліки від болю. Хоча, звичайно, сміх буває різний.