Плач Богородиці.
з рубрики / циклу «У полоні моїх почуттів»
В небесах, чи може на землі?
Богородиця там плакала-ридала.
Що ми люди, ми такі "малі",
А так часто Божу Матір зневажали.
Та вона, як матір для нас всіх,
Все простила й Господу молилась,
Щоб пробачив нам тяжкий цей гріх.
Щоб душа в безодні не згубилась.
Ну, а ми, в словах своїх, в ділах,
Знову її Сина розпинали.
І вона нещасна знов була.
Тільки ми уваги не звертали.
Та Страждальна Мати все прощає,
Бо ми люди і не відаєм, що робим.
Для нас милості у господа благає
І все плаче біля Сина гробу.
