Осіннє полювання
Стиглий Жовтень, по туманній рані
Мчить конем гнідим без перебору.
А на нім, здійнявши лук у гору,
Осінь скаче в багряній сутані.
Гончаки вогненні листопаду,
Попереду нюшать бур’янами.
Слід шукають Літечка: ярами,
Між дібров й доглянутості саду.
- «Розпочато полювання нині! –
В сурму дує Вітер озимкОвий.
- «Так, сезон відкрила Осінь новий»! –
Сипле Дощ із хмарової скрині.
Кречет Іній на руці панянки,
Пазурі готує брильянтові,
Щоби пір’я Літа на полові
Прикрашало падолисті ранки…
- Не знайшли!!! – зміїлися. Від злості
Спопелили гай і лісосмуги.
Літепло ж втаїлось від наруги
У рожевій виноградній брості.
