сузір`я квочки

(фентезі)

наметики метіння наметені між стулок

дверей (іржа в завісах і ручок темний спиж).

відчиняться-зачиняться - такий нестерпний стукіт!

у просторі, ну, просто аж зірок страшний падіж.

туди-сюди в них никають друзки планет хуртечі,

у Всесвіті їх дзюбають великі зграї кур -

лапищами розгрібує заметики малечі

і кудкудахчить голосно цей шарварок із курв.

привсесвітно, призоряно кричу, жену їх:" киш, ви! " -

плескаю у долоні я, що сили є плещу.

та де там! їм до лампочки! злетіли лишень вище,

розгрібують та дзьобають, не спиниш верещунь.

грюкочуть двері в Космосі, скриплять поміж зірками

і, ненаситні, никають створіння пір`яні.

стоять боги і сплескують розгублено руками,

у видиме не вірують - чи може це у сні?..

пересварились, спорючи, зловили кур у сіті

і купою як ворохом в космічну вклали глиб...

і сяють звідти квочечки божественним сузір"ям.

а двері?.. двері грюкають і лунко лине скрип.