25.09.2012 18:59
-
215
    
  5 | 5  
 © Ем Скитаній

стільки часу минуло, а ти все та ж -

роки тебе оминули, розступились літа...

і невимовно вабить твій сміх в устах

усі навколо твій славлять Богом точений стан

і не віриться навіть - ти поруч, тут

у кожний порух твій втаєно полохливу цнотУ

і торкнутися можна обличчя ледь...

тендітності не стривожу я оголених плеч

лиш обійми розкрию як два крила

палкий цілунок невтримно поєднає тіла...

і під місяцем осінь золотаво-ясні

росплела свої коси у саду в напівсні...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.09.2012 22:57  Лідія Яр => © 

дуже гарно. і про літа, і про стан....а ще про осінь...

 26.09.2012 11:45  Володимир Пірнач => © 

Гарний текст, дуже сподобалось.
Плюсую.
Кульна ава :)

 25.09.2012 23:53  Бойчук Роман 

Чудасно!!!!

 25.09.2012 22:44  Тетяна Чорновіл => © 

Так ніжно! Тендітно навіть! Добре, коли оминають роки і розступаються літа! Хоч і в очах коханих...

 25.09.2012 20:04  Деркач Олександр => © 

Гарно, ...Вашими словами - точена форма, тендітно і витончено...

 25.09.2012 19:04  Ірина Затинейко-Михалевич 

прочитала - насолодилась...завтра відчую вповні без поспіху...і Вам напишу ще раз)