Осінь струшує з віт
В ніжних доторках золота листя,
Переповнює світ
Сяйвом казки ласкавої час.
У колисці з зірок
Ніжить вересень нічка імлиста,
Бо, прискоривши крок,
Поспішає вже жовтень до нас.
– Спи-засни… Спи-засни... –
Срібні сни нічка сіє крізь сито,
А з небес глибини
Миті вересня скапують вниз.
Так прощання щемить!
Просим, вересню, в бабине літо,
В жовтня збуджену мить
З колисанки ще раз усміхнись.
