Дощове намисто
Вода, вода з небес – прозора чиста.
Радію й кожну крапельку ловлю.
Згори на мене падає намисто,
Як розсипи гірського кришталю.
Хмаринка обтрусилась і помчала
За вітром, може вслід за нею він.
І на долоню намистинки впали
Я ніби чула їхній предзвін.
Це диво дивне - сонечко жартує
Нанизує кришталь на промінці
І золотом вже райдугу гаптує,
Й намисто висихає у руці.
Бобринець, літо 2012