02.10.2012 11:15

-

250

8 | 8

 © Тетяна Чорновіл

Сентиментальний ноктюрн

з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»

Де стелить осінь в мить нічної ліні

Перини хмарно-сірих розмаїть,

Вербичка юна в місяця промінні,

Як в ореолі срібному стоїть.

А вітер буйством грізного пориву

До деревця вирує навпрошки,

Притишено вплітає сяйво в гриву

Й заносить на тополь стрімкі вершки.

Ступлю крізь сонні мороку примари

У місячну тремтливу дивину,

Сполохаю вербички юні чари

І трішки срібла в пригірщ зачерпну.

Нічого ніби в пригорщі й немає…

Лиш дивне потепління на душі

Хвилює серце, трепетом проймає

Нуртує в світанковому вірші.