04.10.2012 10:32

-

257

6 | 6

 © Тетяна Чорновіл

Сум’яття

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Цей недоречний вибух почуттів

Сприйняти важко… Легко в нім тонути.

Ще легше тут, на піку, враз збагнути,

Про що листок опалий шелестів,

Як з віт злітав приречено додолу.

Чи ж вартий кволих шелестких зусиль?

О, щедра осене, залиш мені мій біль,

А разом з ним цей скарб – надію кволу!

Ту, що в душі спроможна зняти вир,

Примусити нежданого чекати,

До бунту серця спраглого звикати,

Що вперто стугонить: – Повір… Повір…

Про що світанку шал палахкотів?

Чим сни ятрила недопита кава?

Пробач, благаю, осене ласкава,

Цей недоречний вибух почуттів…