Лідія Яр і знаю я...
Знаєш - я умію втрачати
Життя, не раз, давало уроки,
Але, на жаль, я не вмію мовчати
І завжди маю із цим мороку.
І знаю я, як це - сіль на рану
І як це - коли наплюють у душу...
Та тільки кажуть - хвалюся рано
Іще багато пізнати мушу...
А що пізнати?! Що таке зрада?
І як то - біль роздирає груди?!
Давно пізнала! Тепер би рада
Оте усе, назавжди забути....
05.10.2012 15:32 © ... => Тетяна Чорновіл |
Життя як життя, з усими його нюансами. |
05.10.2012 14:23 Тетяна Чорновіл => © |
 Болючі оті уроки! Сильний вірш. |
04.10.2012 23:35 © ... => Деркач Олександр |
Дякую за розумінн |
04.10.2012 23:34 © ... => Каранда Галина |
Дякую |
04.10.2012 23:27 © ... => Бойчук Роман |
Дякую. Так вийшло. |
04.10.2012 22:32 Деркач Олександр => © |
 Сильна тема, гарно написано, від життя не заховаєшся, а воно різні уроки дає... |
04.10.2012 18:23 Каранда Галина => © |
 чудово |
04.10.2012 18:15 Бойчук Роман |
 Гарно. Я помітив, що слово "Життя" у Вашому вірші звязалося як із першим, так і з другим рядочком, - Ви це навмисно так вигадали, чи так вийшло. Дуже цікаво!!! |