04.10.2012 16:50
-
179
    
  7 | 7  
 © Лідія Яр

і знаю я...

і знаю я...

з рубрики / циклу «про життя»

Знаєш - я умію втрачати

Життя, не раз, давало уроки, 

Але, на жаль, я не вмію мовчати

І завжди маю  із цим мороку.


І знаю я, як це - сіль на рану

І як це - коли наплюють у душу...

Та тільки кажуть - хвалюся рано

Іще багато пізнати мушу...


А що пізнати?!  Що таке зрада?

І як то - біль роздирає груди?!

Давно пізнала! Тепер би рада

Оте усе,  назавжди забути....

Лідія Яр цікавиться

  • Лідія ЯрМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.10.2012 15:32  © ... => Тетяна Чорновіл 

Життя як життя, з усими його нюансами.
Дякую

 05.10.2012 14:23  Тетяна Чорновіл => © 

Болючі оті уроки! Сильний вірш.

 04.10.2012 23:35  © ... => Деркач Олександр 

Дякую за розумінн

 04.10.2012 23:34  © ... => Каранда Галина 

Дякую

 04.10.2012 23:27  © ... => Бойчук Роман 

Дякую. Так вийшло.

 04.10.2012 22:32  Деркач Олександр => © 

Сильна тема, гарно написано, від життя не заховаєшся, а воно різні уроки дає...

 04.10.2012 18:23  Каранда Галина => © 

чудово

 04.10.2012 18:15  Бойчук Роман 

Гарно. Я помітив, що слово "Життя" у Вашому вірші звязалося як із першим, так і з другим рядочком, - Ви це навмисно так вигадали, чи так вийшло. Дуже цікаво!!!