Розмова ...

ТИ - це я...

Не віриться, їй-Богу 

Давним-давно було... Але ж, це я...

В очах твоїх нема, іще, тривоги

Тепер - вона супутниця моя.

Я - це ТИ..

А пам`ятаєш, зірку -

Колись тобі хлопчина дарував...

Ну от, згадала і, чомусь, так гірко,

Немов у мене хтось ту зірку вкрав...

То так давно було - хлопчина, зірка, вірші...

Було ж, колись, для тебе він  писав...

І ТИ писала, хоч, можливо й гірші,

Про  той вогонь,  що в серці не згасав...

Мені ніхто вже  не напише віршів,

(й не віриться, що то колись було...)

Зірки, усі, роздарували іншим

Й до тебе шлях роками замело...