Кому
Як тільки може, і мовчить,
І діти дивляться на тебе,
Невже і совість не болить?
Кому ви пишете, поети,
Яку ви маєте мету,
Спочити тихо на лужині,
Чи іти з боєм на війну.
Чому ви пишете, поети,
Про що ви хочете казать,
Донести слово у букеті,
Чи правду вічную віддать.
Для кого пишете, поети,
Кого ви хочете здурить,
Хіба не бачите, що діти,
Уже сьогодні хочуть жить.
Про що ви пишете, поети,
Чи відчуваєте в душі,
Ту біль і горе, що принесли,
Хазяєва оцій землі.
Про кого пишете, поети,
Чи відчуваєте біду,
Яку несе народу нечість,
Що притаїлася в саду.
І де ви були ще учора,
Коли боролися одні,
І ви їх бачили з порога,
Й усе що робиться в війні.
І де ви тратите свій розум,
На що ви маєте свій хист,
Невже не буде більше Віри,
В житті порожньому, усіх.
Буває так, що жити треба.
Боротись, з вірою в собі,
Й непереможна буде Віра,
Й Надія буде у житті.
Київ, 09.03.2004
