Ж.-Б. Моннуайе «Квіти»
з рубрики / циклу «Французький живопис»
Весна ходила світлими садами,
Вбирала в квіти сонце і ріллю.
Фіалки воз’єднались з небесами,
Відали травню честь, як королю.
Півонії світились, наче сонце.
Вони ведуть не вперше вже балет.
Всі квіти не вміщаються в долоньці,
Ось вам букет. Вірніше, їх портрет.
Троянди ще в росі сміялись зранку,
Й ромашки... Це вони, напевне... Так...
Тут навіть притулили наперстянку,
Дзвіночки, ще й настурцію і мак.
Лілея королівська з білизною,
І риси із штрихами темноти –
Не вразили якоюсь новизною,
А захопили почуттям краси.
Весна ходила, флокси десь збирала,
По краю навіть плівся виноград.
Краси у вазі квітнуло чимало,
Але без неї став самотнім сад.
