Люба Олю! Все руки не доходили перечитати твій поетичний цикл, присвячений живопису. А сьогодні зранку перечитала, щоправда у телефоні картинки були малими, й прийшла у повне захоплення! Ти достойна бути ученицею Зерова. Це не лише дуже гарна й натхненна поезія, що засвідчує неабияку майстерність (словами передати кольори, своє враження від їхнього поєднання, загалом від картини), це й титанічна праця. А зважаючи на твій юний вік, це просто подвиг! У мене до тебе буде лише одне прохання. Ти коли будеш спускатися із верхніх сфер на землю, виходь хоч трохи на вулицю із однолітками поспілкуватися. Не відлітай назовсім!
