Жан О. Д. Енгр «Мадонна перед чашею з причастям»

Цикл «Французький живопис»

Такі тонкі ледь стиснуті долоні.

Це не банальна мука, біль чи щастя.

Все світло спочиває на Мадонні

Й на чаші вічній. Чаші із причастям.

Святі застигли. Дивний сонм навколо.

Горять тонкі, тендітні навіть свічі.

Картина – як незмінне вічне слово,

Яке в ту святість й дивну тишу кличе.

Поволі огортають тіні плечі,

Але до чаші підійти не в силі –

Тут тиша й спокій як ніде доречні,

Які годинник відліку спинили.

Волосся огортає легко скроні.

Ця чаша омиває всі нещастя.

Така тендітна і свята Мадонна,

І вічна – чаша. Чаша із причастям.

Візьміть участь в обговоренні

12.10.2012 23:32 Тетяна Белімова => ©

От і знову дивуюся, звідки у дівчинки стільки розуміння прекрасного? Так і не кожен дорослий зможе висловити своє враження від твору мистецтва! Та що там висловити? Навіть може й не мати жодної думки, переглянувши картину - просто ковзне оком. А тут стільки поетичних порівнянь, така глибина бачення, тлумачення символічного підтексту, цілком доречне, як на мене!
Може, тобі бути великим мистецтвознавцем? Олю, а ти часом сама не малюєш?

11.10.2012 21:52 Лідія Яр => ©

Дивуюсь, як ти така юна, а таке маєш сприйняття світу... Ти дуже гарно пишеш вірші, а картини описуєш(ті ні, пишеш, тільки словами)-неперевершено.
чудово!!!

Олю, справді вірш най.. най! І картина дуже гарна! Дякую, що знайомиш з живописом таким неперевершеним манером!

Цей вийшов неймовірно шикарним!

а уявляєш - глянцевий альманах: картини, історія їх написання і твої вірші до них...

10.10.2012 21:56 Крісман Наталія

В житті людськім по вінця вже нещастя,
Трагедій тінь похмура бродить світом.
Як нам потрібне істинне причастя,
Як нам бракує в цій темря`ві світла...
Вірш дуже вже сподобався, аж хочеться перечитувати.



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ