Неймовірно короткі дні...

з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»

Неймовірно короткі дні

Неймовірно мелькають швидко,

Будні… будні… святА… вихідні…

Непомітно прядеться нитка…

День який? А яке число?

А який, ради Бога, місяць?...

Монотонне сіреньке тло

Встеле долі моєї ситець.

Будні… будні… святА… вихідні...

Чи колись все було так само?

Накладаються клони-дні

На шаблонні життєві рами

Неймовірно мелькають швидко

Лубни, 11.10.2012

Візьміть участь в обговоренні

12.10.2012 23:12 Тетяна Белімова => ©

Гарний вірш! Головне, дуже збігається із дійсними, щоденними відчуттями! (Єдине, місяць все ж вдається не забути))) Оцей забіг довжиною у життя...

Неймовірно гарно написано, а головне-правильно..
Про ситець долі- зачепило.

11.10.2012 23:51 Бойчук Роман

Так і є, так і було!!! Лиш в памятті закарбовуються окремі моменти з минулих часів))

Все точно. Кажуть, якщо байдикувати, час стає повільнішим.

Так, мелькають швидко! Не встигаєш опам"ятатися! Гарний вірш!