Короткі дні – швидкі години
Гір скелясті береги
Душу тнуть на половинки.
Хоче серденько туди,
Де повітря, як сльозинки,
Тишини чарівний спів,
Горне думку ближче неба…
Ангелок лиш тут сидів,
А тепер чиясь потреба
Відігнала, рознесла,
Легкі кроки – вільні мрії,
Що неслися, як стріла,
В стрімких променнях надії…
Горб розлігся на спині,
Тягарем скрутило плечі.
Де ви роки молоді…? –
Запитали дні старечі.
