ДИВО-СОН ОСІННЬОЇ НОЧІ
А знаєш, ти снився мені,
Не руки, не очі - лиш голос,
Що тихо звучав вдалині...
І тільки душа твоя гола
Тулилась до мене, мов кіт,
Клубочком на грудях вмостившись,
Творила для нас диво-світ,
Де вічно любові йдуть зливи,
В якім життєдайна роса
Стікає по тілу струмками,
Де вічно-квітуча весна,
І марить крильми навіть камінь...
Так дивно ти снився мені,
Ми разом літали у висях,
І сонми яскравих вогнів
У зірку велику злилися,
І ми зігрівались крильми,
Купалися в пестощах ночі,
"я"-"ти" не було - тільки "МИ",
І ніжність, що ллється крізь очі...
Та ніч перейшла через грань,
Розтануло марево дивне.
А знаєш, у сотнях згорань
Лиш СПРАВЖНЄ ніколи не згине!...