Ні, ні, іще раз ні
Я бачу, знаю щирість доброта й тепло,
Увінчане в новонародженій дитинці,
Безкраю ніжність і наївність випромінює воно,
І прагне бути ближче й першим в материнім серці.
Росте, захоплюється діями батьків,
І вірить, все що скажуть то і правда є,
Аж поки не почує грізних та лайливих слів,
Життєвих труднощів причину в собі відшукає.
Ну треба ж, треба само ствердити себе!
Майнути вище сказаному ніж зробити,
Не жди не лишать в спокої тебе,
То хрест твій у такому світі жити.
«Егоїстичний, нерозумний, клятий, нетакий»,
То просто звичка зомбувати,
Але найгірше, що в ментальності своїй,
Почнеш ці риси у конвульсіях шукати..
Не поспішай пірнати у своє нутро,
Чиясь то правда, а не істина городить,
Добром не скінчиться таке кіно,
Бо хто шукає – той завжди знаходить.
І вже готовий, ти, майнути в інший вимір – де «тепло»,
Зіваки втопляться слізьми: Оо!Він життя страждальник,
Нагородити, неухильно, поспішать тебе клеймом,
«Банальний, схиблений суіцидальник».
А самогубство – то не спосіб забуття,
Відомо, на ображених суспільство ложить,
Не залишай беззахисним своє дитя,
Одні не хочуть, інші хочуть – та не можуть.
Живи! Живи! Роби! Твори!
Й вирішуй свою долю самостійно,
А критику саженної юрби,
Приймати не вважай, ти, за потрібне.
І не чекай уваги й злагоди,
У тих кого ти любиш,
Запам’ятай закон природи,
Ти один – у себе завжди будеш.
