26.10.2012 21:22
© Оля Стасюк
Дракони
з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»
Десь на планеті - вибори і війни.
Десь щось живе. Далеко. Навіть в снах.
Я все-таки іще не дуже сильна.
Якісь сльозини ще живуть в очах.
Країна, наче вихор, як безодня.
А в мене - мокрі сльози за вікном.
Річки небес аж надто повноводні,
Але їм не зрівнятися зі злом.
Ось тут, коли наповнені долоні,
Коли затихнуть співи голосні,
Раптово просинаються... дракони.
Лиш кілька штук на всій моїй землі.
Рахуються шеренгами... поштучно
Чи хто не вмер, допоки довго спав.
Мої дракони - тихі і беззвучні,
Тихіші сонця, навіть тихше хмар.
Отак гудуть минуле і прийдешнє,
Отак стрічають найгарніше з див.
От тільки би гарячої яєшні
Із зародка б хтось в світі не зробив!
Бо як загине хтось - стають перони,
І в небі зорі падають сумні.
Мені без цих малесеньких драконів
Так боляче і пусто на землі...
Дивись, дивись - летять, немов комети!
Такі красиві, сильні під дощем!
Щасливого, мої чарівні, злету!
Хай вас не досягне Всесвітній щем.
