Тетяна Чорновіл МЧАТЬСЯ ВІТРЯНІ КОНІ
Сяють пристрастю в гоні,
В срібній місячній піні,
Мчаться вітряні коні
По небесній гладіні.
В ночі збурену втіху
Хмар вирують обриви,
Зорі зойкають тихо,
В сиві вплутані гриви.
Щастя форкають ніздрі
Крізь жагучі тумани,
Насолода на вістрі
Чарівної омани.
Через хмарні пороги!
25.10.2012 14:01 Лідія Яр => © |
 чарівно. |
24.10.2012 21:36 Сашко Новік |
 класно |
24.10.2012 20:24 Тетяна Белімова => © |
 Гарно! Цікаво, тут теж вірш під картинку? |
24.10.2012 18:23 Оля Стасюк |
 клас!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Це ж моя улюблена тема! Ну, одна із сотні улюблених! |
24.10.2012 15:44 Деркач Олександр => © |
 Сподобалось...))))))))))а з коментарем прикольно: ... читаю класний гарний вірш - срібна місячна піна, зорі зойкають, чаріна омана, єдинороги - опускаюсь нижче до першого коментаря - читаю: - І в магазин, і до банкомата, і так по двору ошивалася!...бідні митці швендяють від банкоматів до магазину, а потім єдинороги ввижаються))) |
24.10.2012 15:08 Каранда Галина => © |
 ) знову спозаранку в магазин ходили і на небо дивилися?:) не підберу епітета... буйний вірш, як вітряний кінь) Олі має особливо сподобатися!) |