28.07.2012 21:47
© Оля Стасюк
Принци
з рубрики / циклу «Осінні барви дощові»
А, знаєте, ті принци – то брехня.
Вони й меча підняти вже не в силі.
А ми... Постійно, мало не щодня,
Чекаємо того, хто буде милим.
А, знаєте, той кінь... Не білий він.
Рожевий, синій, жовтий, та ЯСКРАВИЙ!
Подумати, а скільки ж це хвилин
Втрачаєм на ОМАНЛИВУ заграву!..
Подумати – чекаємо когось,
І кішки на душі фарбують вії...
А щастя.... Воно поруч десь... Ось-ось
Розімкне двері в прилисток надії...
Відкрию Вам МАЛЕСЕНЬКИЙ секрет –
Ті принци вже давно всі здичавіли.
А нам з ромашок зоряний букет
Буде здаватись дуже-дуже милим.
А я не хочу принца на коні.
Тим більше, кінь пасеться тут, у віршах.
Я хочу казку.. Справжню, не вві сні.
Чекайте, ось крадеться вже... Тихіше..
