На світі жив поет натхненний,
Ще юний, хоч… похилих літ.
У свята, чи у день буденний
За ним літали музи вслід!
Трам-там-тара-тара-рам,
Тарам-пам-пам-пам-пам,
Пам-парам-парам-пам-пам-пам,
Пам-пам-пам.
Нещасний спроби мав невдалі
З жінками завести роман,
Бо музи шансу не давали
В кохання бовтнути дурман!
Трам-там-тара-тара-рам,
Тарам-пам-пам-пам-пам,
Пам-парам-парам-пам-пам-пам,
Пам-пам-пам.
Раз, як заснули музи хитрі,
А біс заскочив під ребро,
Утік поет, та на пюпітрі
Забув у поспіху перо.
Трам-там-тара-тара-рам,
Тарам-пам-пам-пам-пам,
Пам-парам-парам-пам-пам-пам,
Пам-пам-пам.
Знайшов умить собі принаду,
І закохався жартома.
Та як же скласти серенаду
Нема пера! Пера нема!
Трам-там-тара-тара-рам,
Тарам-пам-пам-пам-пам,
Пам-парам-парам-пам-пам-пам,
Пам-пам-пам.
Вмить сонні музи розпізнали
Поета бунтівний екстрим,
Знайшли і штурханами гнали
У рідний поетичний дім.
Трам-там-тара-тара-рам,
Тарам-пам-пам-пам-пам,
Пам-парам-парам-пам-пам-пам,
Пам-пам-пам.
Поета звабні намагання
Крилата стримала рідня.
Тепер лиш вірші про кохання
Він на портал несе щодня!
Трам-там-тара-тара-рам,
Тарам-пам-пам-пам-пам,
Пам-парам-парам-пам-пам-пам,
Пам-пам-пам!