07.10.2012 22:26
-
166 views
rating 5 | 5 users
 © Бойчук Роман

Не просто люди...

Не просто люди...

Судить не вправі ми, нехай нас судять люди:

А чи поети ми, чи повнії нездари.

Та ми не просто люди, ті, хто бачать всюди

Все в образах, мов крізь поета окуляри.


Не всім дано розгледіть в погляді отруту,

Мріяти птахами, в яких згорає пір"я,

Побачить душу ланцюгами сну прикуту

Чи те, як скачуть сонце-зайчики подвір"ям,


Як Місяць ніжно бере зіроньку на руки,

До дна як Сонце випиває роси в травах;

Незриме бачити, в беззвучнім чути звуки, -

Все описавши у римованих оправах.


Ми просто люди, ті, хто граємось словами:

У рими пошуках, міняєм їх місцями

Та не кидаємось, - кохаєм до нестями;

Вселяєм образ в них з підтекстом між рядками.


Бойчук Роман цікавиться


Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 08.10.2012 16:30  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

А я і вязати трохи вмію, правда гачком)))) Дякую. 

 08.10.2012 16:29  © ... => Лідія Яр 

Приємно! Спасибі!!! 

 08.10.2012 15:58  Ірина Затинейко-Миха... 

підтексти...міжрядки...пошуки рим...хм...дуже гарно ви все це "вивязали" у вірші! 

 08.10.2012 15:55  Лідія Яр => © 

Оті сонця зайчики, та місяць з зіронькою на руках, так і уявився...
Чудово 

 07.10.2012 23:12  Тетяна Ільніцька => © 

Думка Ваша зрозуміла. Не можна не погодитися із усіма висновками )))))))))) 

 07.10.2012 22:43  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже мудро, і дуже гарно водночас Ви сказали, що ми не просто люди, і ми просто люди.... Хтозна, що ми таке! :))))