05.11.2012 02:20
-
212
    
  3 | 4  
 © Юлія Мороз

Я і...Я

Чому соромишся мене

Я ж відображення твоє!?

Нехай смілива я

А ти боїшся в очі глянути

Я можу висловити думку

І розсміятися бездушно

Людині в очі

А от ти, зовсім дитина у душі.

Ти плачеш треба і не треба

В сльозах своїх не бачиш неба.

Це ж я підтримую тебе!

Я, не даю тобі упасти!

В важкі хвилини сил даю

Бо ж я це ти, а ти слабачка

Не можеш почуттям ти відсіч дати

А я смілива, я така

Я краща тебе, бо це ж я

Ти ж не даєш мені дихнути

У рамки заганяєш все

Якби могла давно б покинула тебе

Та ти і я одна людина

Хоч як верти, хоч як крути

І Долі нас не розвести.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.11.2016 22:14  Артюх Леся Вікторівна => © 

Коли Я і Я - це ще нічого. Буває ще декілька, або й десятки Я. І всі різні...

 06.11.2012 12:17  Деркач Олександр => © 

Цікава тема, іншими словами - те, що я про себе думаю - це не те, що я відчуваю. Те, що я відчуваю - це не те, що я роблю. Те, що я роблю, йде врозріз з тим, що я хочу про себе думати ...

 05.11.2012 12:10  Володимир Пірнач => © 

Цікаво, щось у цьому є.