Юлія Мороз Доля
Вона сиділа на узбіччі дороги
І тихо кляла свою долю
Вона сиділа зігнувшись у двічі
І плакала в замерзлі долоні
Ішли тисячі чужих подорожніх
Єхидно в очі сміялись
А хтось взяв важку каменюку
Свої руки кров’ю ошпарив…
Вона лежала на шляху на широкім
Тільки ворони над нею літали…
09.11.2012 19:29 Наталя Данилюк => © |
 Моторошно...Добре,що помимо таких байдужих і бездушних людей зустрічаються ще й добродушні і співчутливі. |
09.11.2012 09:54 Каранда Галина |
 як на мене, в світі багато і хороших людей... головне, самим каменюку не брати і не завжди байдуже проходить. |