06.11.2012 12:33
© Тетяна Чорновіл
Дорога
з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»
Для чого стелиш ти дорогу,
Байдужа доле, і куди?
Не зразу все! Ціди потроху
Нудне передчуття біди.
Узбіччя щіриться горбато
Безглуздям часу веремій,
В долоню вп’явся кострубато
Цей недоречний посох мій.
Іду в глухому безголоссі
Аж ген за той туманний смог,
До крові збиті ноги босі
Груддям осудливих думок.
Чи є надія повернутись?
Лиш шелест трав: – Нема… Нема…
Не вірю!!! Та все нижче гнутись
Примушує важка сумА.
Й за сто жалів нема нікого,
Хто б дав живильної води.
Для чого стелишся, дорого?
З якого смутку? І куди?
