ВІКНА НОЧІ

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Ніч полохливими думками

Задмухала лампаду сонця,

Та в темінь блимають віконця

Надій ясними маяками.

Як промінь, кожне, довгожданий.

Віконця ллють тепло затИшне

У темінь непроглядну нічки.

Хто з них зіп’є, немов з кринички,

Добра ковток і слово ніжне?

Той, хто у світлі тім жаданий.

В моїм вікні ж так пусто й темно

Чи ж матиму світити змогу?

Тепла й добра, скажіть, для кого

Зготовано? Держу даремно

Ковток, а може й повну кварту.

Десь заблукав мій подорожній,

Якому не поталанило…

Вікно болить заціпеніло

Морозом в ночі миті кожній…

Чи світлом все ж сяйнути варто?

Візьміть участь в обговоренні

11.11.2017 20:01 Люлька Ніна => ©

Сумний вірш, але дуже гарний.

12.11.2012 14:30 Деркач Олександр => ©

Сумнувато...варто...без жарту...

Гарно,Тетяно!Хоч і журливо,та так чуттєво і ніжно.
Та в темінь блимають віконця
Надій ясними маяками...-головне,що надія тепліє в душі.

11.11.2012 21:42 Сашко Новік

варто! гарно

цікава будова вірша і цікаво переданий сум, і взагалі - чудово все в ньому, у цьому віршику!

Сумовито- зболено....і як завжди так красиво....

варто!
колись, ще школяркою, їхала вночі з татом в автобусі до тітки, і він процитував: "...встречать по сторонам, вздыхая о ночлеге, дрожащие огни печальных деревень"... досі пам"ятаю і рядки, і сумовито-щемне враження від них... і від вогників у вікнах обабіч темної чужої дороги...



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ