10.11.2012 23:23
-
245
    
  1 | 1  
 © Амелія

Ти, що збудив в мені звіра

Ти, що привабив до себе, як здобич. 

Ти, що вселив в мене віру. 

Хіба бракувало мене ще й до того? 


Хіба тобі мало було зізнання? 

Хіба бракувало в очах моїх тління? 

Чи маєш ти хоч краплю сумління

Чи розумієш, що буде після? 


Ти, що прирік до самотерзання. 

Ти, що пішов на самопожертву. 

Ти, що зробив мене амфотерну. 

Екзольтував через своє натхнення. 


Ти, що інертним здавався доволі. 

Ти, що втратив мою довіру. 

Тепер же йди, не барися, із серця. 

Сьогодні шукаю я нову жертву.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.01.2013 13:09  Каранда Галина => © 

 12.11.2012 12:18  Володимир Пірнач 

Раджу тримати розмір і ритм, в цьому тексті я не зловив ні того, ні того.
Насправді текст слабенький, емоції відсутні і здається шо все дуже сухо.
Без образ.
без оцінок..

 12.11.2012 00:37  Ем Скитаній => © 

...і враховуйте протилежну стать - там теж буває кохання і доволі частенько.

 11.11.2012 20:41  Ем Скитаній => © 

така соба "дєвочка"-вамп, що шукає крові кохання... задум віршика непоганий, але у ньому відсутня пристрасть, жага,сила чуттів і, якщо хочете, "озвєріна" кохання. і - не будьте такою жорсткою до обраних Вами жертв.