Свіча згаса. І крапає, мов сльози,
І обпікає змерзлії від самоти долоні
Останніми шматочками тепла
ТоплЕний віск... Свіча згаса.
У закутках кімнати - нездійсненні мрії
Мішають сни в реальність й світлотіні,
Чаклують над безсонням днів моїх,
Без тебе - од ночей темніших і пустих...
Молитва зводить відчаєм вуста,
І б`ється серце дужче, а душа сліпа
Шукає твої очі - в них її безодня,
В якій загинуть солодко і... так самотньо...
Питання засипають дні чорнилом,
По венах знову дози кофеїну...
Пропущені листи, і зустрічі, дзвінки
Мені від не тебЕ, з нізвідки в нікуди....
Рука нервово дужче стиснеться в кулак -
Вкотре все не за розкладом, не так.
Свіча загасла і схолола кава,
І знову гірко-холодно від самоти і правди...
