15.11.2012 21:46
-
405
    
  4 | 4  
 © Автор Невідомий

Свіча згаса. І крапає, мов сльози,

І обпікає змерзлії від самоти долоні

Останніми шматочками тепла

ТоплЕний віск... Свіча згаса.


У закутках кімнати - нездійсненні мрії

Мішають сни в реальність й світлотіні,

Чаклують над безсонням днів моїх,

Без тебе - од ночей темніших і пустих...


Молитва зводить відчаєм вуста,

І б`ється серце дужче, а душа сліпа

Шукає твої очі - в них її безодня,

В якій загинуть солодко і... так самотньо...


Питання засипають дні чорнилом,

По венах знову дози кофеїну...

Пропущені листи, і зустрічі, дзвінки

Мені від не тебЕ, з нізвідки в нікуди....


Рука нервово дужче стиснеться в кулак - 

Вкотре все не за розкладом, не так.

Свіча загасла і схолола кава,

І знову гірко-холодно від самоти і правди...

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.05.2014 21:32  Мальва СВІТАНКОВА => © 

Емоційно наповнений по вінця...
І так буває.

 16.11.2012 12:52  Володимир Пірнач => © 

Класний текст.
Дуже сподобалось.
Плюсую.

 15.11.2012 22:36  Каранда Галина 

гарно написано.