Осінній лист тихо палав та осінь полонила

з рубрики / циклу «Про долю»

Осінній лист тихо палав та осінь полонила,

Мене забути ти вже зміг, а я тебе любила.

Любила, як тільки могла, душа аж вилітала,

Така вже доленька моя я вперше покохала.

Осінь, гуляє весілля, наречені щасливі усі,

А я пригортаю, цілую, так це лише у сні.

Осінь, гуляє весілля, «Гірко!» кричать молодим,

Мені, мов у люту зиму, зненацька вдарив грім.

Розлюбив, розлюбив - не мучся, не карайся,

Від свого кохання також відрікайся.

Вбий в серці любов, немов гадюку,

Забудь про кохання, забудь важку муку.

Пусти в душу зиму нехай замітає,

Настане весна тоді забуяє.

Прийде кохання ніжне, мов цвіт,

Тоді усміхнеться тобі увесь світ.