Останні краплі вина й провини
У сповненім серці печаллю, -
Ми надто швидко стали чужими.
Я надто тебе кохаю.
Холоне кава, порожня постіль,
Одноманітні рутинні будні…
Ти став у житті моїм просто гостем,
А я чекала тебе майбутнім.
За вікном місто палить невпинно вогні,
Знаменує нові дні і ночі,
А мені хоч куди дивись, хоч куди іди –
Всюди ввижаються твої очі…
Зупинитись не маю ні сил, не бажання, -
Ти надто мене приручив:
Я надто сильно тебе кохаю,
Ти надто мене розлюбив.
