МЕЛОДІЯ

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

Пливуть зітхання ночі сонні

В кінця холодного екстаз,

Керує бухканням у скроні

Занудно-діловитий час.

Аж раптом в пульсу тло ритмічне

З свідомості найглибших дон

Вплітає дійство нот магічне

Душі чутливий камертон.

Виболюю між серця теньку

В думок непрощених снігу

Мелодію – таку простеньку

Й так незбагненно дорогу…

Візьміть участь в обговоренні

16.11.2012 22:25 Сашко Новік

гарно

16.11.2012 20:37 Тетяна Белімова => ©

"Виболюю між серця теньку", - дуже! Живий і вічний афоризм!

16.11.2012 19:44 Віктор Насипаний => ©

загалом гарненько, поясніть лиш , ненько, що таке та ТЕНЬКА? ))))

16.11.2012 19:23 Оля Стасюк

Класно) цікаво-про яку це Ви мелодію?

16.11.2012 18:09 Лідія Яр => ©

Гарно,особливо влучно про час, що він занудно -діловитий...так і є...

16.11.2012 16:31 Ем Скитаній => ©

{#}

приєднуюсь до всіх привітань!.. всі Ваші віршики, дійсно, на високому рівні - читав їх з захопленням, як роман душі. ви ніде не схибили!. і це вражає.і цей віршик, 1000-ий, теж просто класний!

16.11.2012 16:21 Недрукована => ©

Пані Тетяно, Ви молодчинка! Оце так праця! Скільки Вами різного пережито за цю тисячу, і раділи, і сумували, і жартували, і вболівали, і нарікали, і любили, і милувалися.... І ми разом з Вами теж все це переживали, за це вам величезна подяка! Вітаю з 1 000!!! :))

{#}