ЩЕ ОДИН ОСІННІЙ ЕТЮД...
Знову осінь, знову сумні безлистні дерева чорніють у вікні, ще більше навіваючи сум. Знову настрій десь нижче поділки 0 і знову у думках ти.
Це був вечір зустрічі з друзями. Хоча я знала, що і ти маєш там бути. Бездоганний вигляд, як доказ того, що мені без тебе добре, що я змінилась в кращу сторону - жалій за мною. Хоча, це ж не ти пішов від мене, я сама зробила цей вибір. Пройшов рік, але погляд шукає в натовпі знайомі очі. Ось ти, не змінився, тай щось рідне в тобі залишилось. Стараюсь не подавати знак, все добре, у нас різні дороги.
Танець, я чекала його. Не багато їх було у нас, можна згадати кожен. Знову ти і я.... Розмова, яка спрямовує нас в ті спільні часи. Ти все ближче, відчуваю твоє тепло, твою теплу руку на моїй спині, яка чимдуж притискає мене до тебе, твоє лице, яке ховається у моїм волоссі. Так хочеться віддатися моменту. Нехай ця музика не закінчується! Стиснула твою руку у своїй, це не натяк - це просто спогад, це залишки тієї любові, яку відчувала до тебе, а може і ще відчуваю.... Я п"янію від твоїх слів, твоєї присутності, тай алкоголь тепер буде доречним...
Твій телефонний дзвінок зранку, як доказ, що це був не сон. Але і реальністю це бути не може - у тебе своя дівчина, у мене - хлопець! У нас багато відмінностей, тай спільного за роки разом багато не нашукалось, немає сенсу розкопувати минуле. Нехай цей день буде тим незабутнім сном, тією солодкою реальнісю тихого осінноього вечора.
І я не знаю, як доля зіграє з нами далі, але віриться в краще.
