ОЙ НАД СНОМ ЗЕМЛІ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Ой над сном землі небо висне хмарно,
Сонечко в імлі сходить в холод марно.
Осінь край зими порогу
Смутком скапує потроху,
Плаче жалем рос холодних
Без надій на літо жодних.
В хмарах час пливе, дні морозить ліком,
Серця відчай рве воронячим криком.
Під ворон глузливий галас
Щось у серці збунтувалось!
І в озимих дум марнОту
Я кричу протесту ноту!
Серед хмар густих місяченько сходить,
Передбачень міх з холоду колотить.
Що ж! Коктейль нудний скуштую
Й мовлю вперто: – Протестую!
Проти передбачень клунку,
Проти твого нецілунку…
Бо над сном землі мчить зима чудова,
Сходить в сивій млі зіронька медова.
