ВЕЧЕРЯ
з рубрики / циклу «ПРИСВЯТИ»
В пам`ять про голодомор 32-33 років…
Коли постукав голод в наші двері,
Сестра не знала й зопалу відкрила.
Голодний я, та не просив вечері,
А мама друга Барсика зварила.
Його ж ми зіллям нишком годували
Й коржами жолудевими з сестрою,
Від дідуся голодного ховали
У бур’яні за хатою старою…
Я плакав так… Та мама лиш сказала:
– Від голоду він все одно здихає.
Сестра он вже й тарілку облизала,
І про добавку крадькома зітхає!
Не втримався і я – взяв голод гору,
Голодному журба не допоможе.
Не бійся, Барсику, як вмерти вдасться скоро,
З тобою у Раю зустрінусь, може.
