Передгрудневе
Вже листопад рихтує довгу фіру*
Вбирає в у́пряж білого коня.
Так мало сонця кинуто в офіру
Цим перепрілим вистудженим дням.
Дме вітерець в калинову свирівку*,
Тріщить над ставом схилена лоза,
Сухий листок скотився на долівку -
Сумного клена трепетна сльоза.
Таке німе зворушливе прощання...
Холонуть стрази чистої роси.
Ну, відпустімо осінь без вагання,
Мабуть, і в грудня є свої плюси:
Зимових ранків блискітки яскраві
На тонкорунних прядивах снігів
Дзвінкої річки пасма кучеряві,
Закуті в кригу сонних берегів...
Дрібних сніжинок пишні візерунки,
На мокрих вітах паморозь крихка,
А ще - морозу щирі поцілунки,
Що рум`яніють в тебе на щоках.
