26.11.2012 22:06
-
204
    
  7 | 7  
 © Наталя Данилюк

Я так люблю...

Я так люблю...

Я  так  люблю,  втікаючи  від  злив,

Сховатись  десь  під  деревом  крислатим,

Між  хмар  патлатих  сонечка  налив

Очима  волошковими  спивати.


Я  так  люблю  у  пахощах  хмільних

Вслухатись  в  шепіт  трепетного  листу

І  милуватись,  як  під  дзвін  весни

Гойдає  гілка  крапельку  сріблисту...


Як  кіт  чудний,  ховаючись  в  кущах,

Вловити  прагне  наспіви  пташині...

Я  так  люблю  заплутатись  в  думках,

Немов  метелик  в  срібній  павутині.


А  потім,  очі  звівши  в  голубінь,

Всміхнутись  тепло  майже  вщухлій  зливі!..

Я  так  люблю  крізь  повені  цвітінь

Впустити  в  душу  промені  щасливі!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.11.2012 01:44  Микола Чат => © 

Ваша поезія вабить душевним теплом ліричних звуків!!!

 27.11.2012 17:39  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарно описані літні принади! Особливо сподобались котячі лови пташиних пісень! :))

 27.11.2012 09:43  Деркач Олександр => © 

Достойні об`єкти для любові, і головне відповідають взаємністю. Підпис:/Заплутаний в думках/

 27.11.2012 00:53  Андрій Гагін => © 

Чарівно, ніжно, красиво! Дуже гарно!

 27.11.2012 00:47  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарно! Бездоганно за формою і змістом!
Наталю! На тому фото Ви?

 27.11.2012 00:34  Каранда Галина 

) жмуток позитиву.