Наталя Данилюк Дерева засинають...
Дерева засинають - це не смерть,
Тож не оплакуй їхнє обмирання...
Ще буде днів шалена круговерть,
Осяє морок полум`я світання.
Ще забіліє дивоцвітом сад,
П`янка весна дозріє в тепле літо,
Не озирайся з тугою назад,
Нова доба розкрилиться над світом.
Дерева засинають - до весни:
Така в життя задумана циклічність.
Отак і люди падають у сни,
Зірками повертаючись у Вічність...
28.11.2012 18:07 Лідія Яр => © |
 Дуже гарно |
28.11.2012 13:39 Бойчук Роман |
 Браво! Дуже образно! Яскраві пейзажі! Пані Наталю, коли наступна Ваша збірочка побачить Світ, а точніше Світ - насолоджуватиметься її читанням коли)? Ви молодець!!! |
28.11.2012 10:39 Деркач Олександр => © |
 Така чарівна поезія, з таким філософським баченням життя, та ще під такі звуки примиряє мене з дійсністю... |
28.11.2012 01:35 Микола Чат => © |
 Шикарна філософія під шурхіт мелодійного водограю! У саме серце. |
28.11.2012 01:05 Тетяна Белімова => © |
 Як мудро! Хочеться вірити і сподіватися, що так і буде... |
28.11.2012 00:44 Марієчка Коваль |
 Дуже гарно, і цікаво, а мелодія приємна, послухать ввечері це саме те, дякую за неї)) |
27.11.2012 23:47 Тетяна Чорновіл => © |
 Прекрасна поезія! І мелодія дуже підходить до настрою вірша! |
27.11.2012 23:37 Ем Скитаній => © |
 чудово. |
27.11.2012 23:30 Каранда Галина |
 гарно |
27.11.2012 23:27 Суворий => © |
 Останній стовпчик дуже вдалий... |