Гімн матері
Вона - ві всім!Вона - завжди!
В веселках ранку.В свіжих спектрах літа.
Вона - в вокзалах проводжає поїзди,
Вона на пристанях,куди приходять діти!
Вона - в аеропортах,в літаках,
В автобусних зупинках,на пероні.
Вона - завжди!Вона - така жива,
Чє серце не витримує іроній!
Бо серце те любовю палахтить,
Тим пломенем одвічного горіння.
Його задуть не можна,затушить,
Бо із душі він випустив коріння.
У цьому вічність!В цьому вічний жар!
І біль у грудях,жаль в палкому слові.
Вона - це матір!Це її пожар!
Це гімн її і гімн її любові!
Її впізнати легше в світі цім,
Бо це вона за малюком в пориві
Біжить сходинками,коли ступає він,
Не вміючи ще це робить.У зриві
Буйних передчуть,якигсь незгод
Паде на груди дорослому сину...
Вона страждає,кличе з дальніх вод,
Зове на пристані,взиває море синє
Вернути те,що лиш належить їй.
Вернути радість,що її належить!
Вернути сина,бо утрати біль
Її спалить,як нелікома нежить!
У цьому подвиг!В цьому вічний зов!
Цей зов віків - одвічної любові!
І їй свячу палку цю скринку слов!
І лиш її я славлю в кожнім слові!
Не знаю ким задумав нас Господь -
Могущими,насправді,чи слабкими,
Бо слабаками виглядаєм хоть
І сильні тілом з нервами стальними.
Ми можем все.Буквально,без хвальби!
Ми відкриваєм нові горизонти,
Штурмуєм небо,в новії світи
На бригантинах направляєм гроти!
Та лиш одне нам не дано ніяк -
Відчути біль дитячого серденька,
Задути ранку,чи зацілувать,
Дати життя дитяткові маленькім!
Це дар її!Чи може Божий дар?
Але вона,мов ангел-хоронитель,
Услід за нами на землі, з-за хмар
І любить так, як більш ніхто на світі!
Возздай же, Господи, їй радості щодня!
Як Богородицю у лик святих зачисли!
А ми в граніті вибємо імя,
Бо світ без МАТЕРІ - не виживе, не мислим!
Албуфера,Алгарве,Португалія, 23.01.2010р.